Кульбака

Кульба́ка, -ки, ж. Сѣдло. Який кінь, така й кульбака. Ном. № 8011.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

КУЛЬБА́КА. и, ж., заст. Сідло. За тиждень вернувся батько і привіз хлопчика на кульбаці, літ дев’яти (Стар., Облога.., 1961, 18); Слуги виносять із сусідньої кімнати оружжя, мечі, кульбаки, ратища і подають Гостомислові (Фр., IX, 1952, 248); Ніби Діоген, Уміє він із долею мириться: Пропив кульбаку, то не жаль стремен! (Рильський, Поеми, 1957, 13). Ви́садити з кульба́ки — вибити з коня. Камер та висадив Еней з кульбаки, Ансула в ад послав по раки (Котл., І, 1952, 260).

КУЛЬБАКА дружин., южн. верхове сідло; кульвака тамб. козаче сідло. Кульбачный, що відноситься до сідла. Кульбачить кого, сідлати.

   Тлумачний словник Даля. В.И. Даль. 1863-1866.

Ілюстрації