Ладо

Див. також

Додаткові відомостіЛадо, -да, об. Любовное названіе одного изъ любящихся или одного изъ супруговъ (въ поэзіи). — Царівно, мостіте мости, ладо моє, мостіте мости! Царенку, вже й помостили, ладо моє, вже й помостили! Чуб. III. 83. Вітрило, вітре мій єдиний!.. На князя, ладо моє миле, ти ханові метаєш стріли? Шевч. 643. Загинув ладо, я загину! Шевч. 644.

Сучасні словники

1.ЛАДО -а, ч., ж. і с., нар.-поет. Пестлива назва чоловіка, дружини, дитини; коханий; любий. Лжива ладо! Швартуйся до берега, де собака, халат і тапочки. (Кр:223);

Світилося, мов цуценя,

малесеньке хлопча,

дружина ладо навмання

дивилась, як дівча. (ЧТ:186).

2. Ладо - божество світла, краси, миру, радості, кохання, веселощів, згоди та всілякого блага. Йому жертвували ті, які приймали шлюб, зі старанністю оспівуючи його ім'я, яке і нині можна почути у старовинних приспівах.

3. Ладо — бог всеєдиного ладу. Чоловік богині Лади. Бог вірного супружжя та родинної злагоди. Бог весілля, кохання, всяких насолод та благополуччя.

Ілюстрації