Боїще

Боїще, -ща, с. 1) Битва, бой. Хоч і не одіб’єшся вже, так боїщем навтішаєшся. МВ. II. 81. Івась кидає свої боїща та руйнування. Мир. ХРВ. 84. 2) Мѣсто битвы. Пішли ся брати ( = битися) на олов’яне боїще. Драг. 262. Или здѣсь просто = тік? См. Боїсько.

Словник української мови

БОЇ́ЩЕ, а, сер. 1. Збільш. до бій 1, 2. Удові здавалося, що, як одбиватись од якого лиха руками, то хоч і не одіб'єшся вже, так боїщем натішишся славно (Марко Вовчок, I, 1955, 184); — Я бачу січу страшенну, боїще люте (Панас Мирний, IV, 1955, 333). 2. Місце, де відбувався бій. Пішли ся брати [битися] на олов'яне боїще (Словник Грінченка). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 212.