Дідизна
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:13, 27 листопада 2016; Poskarha.im16 (обговорення • внесок)
Дідизна, -ни, ж. Имѣніе, наслѣдованное отъ предковъ; въ частности — наслѣдство отъ дѣда. Дідизни було доволі вічний покій предкам і дідам. ЗОЮР. I. 65. (Дворяне) кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки і левади. АД. II. 18.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
СЛОВОПЕДІЯ ДІДИЗНА , ДІДІВЩИНА
ДІДИЗНА – ДІДІВЩИНА
Дідизна. Спадщина від діда. То була ще батьківщина й дідизна давнього козацького роду Дуніних-Левченків (І.Нечуй-Левицький).
Дідівщина1. 1. Те саме, що дідизна. – Воно наше було за дідів, за прадідів! – "Еге! За дідів було так, а за внуків буде інак! От іще нас перше попотягають по судах добре за ту дідівщину!" (Леся Українка). 2. Давні, дідівські часи. Свідок слави, дідівщини 3 вітром розмовляє (Т.Шевченко).
Дідівщина2, розм. Позастатутні стосунки в армії, за яких старші солдати знущаються з молодих, новоприбулих.
