Днювати
Зміст
Словник Грінченка
Днювати, -днюю, -єш, гл. Дневать, проводить день. Попід тинню сіромаха і днює й ночує. Шевч. 7. Там будете дні днювати. Лукаш. 116. Днювали собі? Привѣтствіе, равносильное выраженіямъ: Какъ провели день? Какъ ваше здоровье? Также и въ болѣе полномъ видѣ: Чи здорові днювали? О. 1862. V. 84.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДНЮВАТИ, днюю, днюєш, недок. Проводити день; робити одноденний відпочинок. Ох, ви, любії привиддя! Вас зоря прогнала рання. Ви скажіть, куди ви скрились? Де ви днюєте, скажіть? (Леся Українка, IV, 1954, 177); Йшов я з двома товаришами в розвідку. Днювати довелося якраз біля нашого села (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 312).
Днювати й ночувати — бути де-небудь весь час або багато часу. Катерина коло неї І днює й ночує (Тарас Шевченко, I, 1951, 322); Він тепер на заводі і днює й кочу є (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 397).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 315.
Фразеологічний словник української мови
днюва́ти і ночува́ти у кого, де. Постійно, весь час перебувати де-небудь; дуже часто бувати десь, у когось. Село ще спало, як у вікно сільради, де тепер днював і ночував Опришко — його хата розвалилася ще восени,— постукали (Р. Іваничук); Льоня днював і ночував у невеличкій, заваленій брухтом комірчині на подвір’ї Залізних (В. Козаченко).
Ілюстрації
|
|
|
|
