Вершина

Вершина, -ни, ж. 1) Верховье рѣки. Гей з устні Дніпра да до вершини сімсот річок і чотирі. Макс. 2) Начало (оврага). Де коні? В вершині балки. Стор. II. 258. 3) = Вершок 2.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВЕРШИ́НА, и, жін. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. дерева, гори). Настане літо; жовтий цвіт Укриє липу до вершини(Яків Щоголів, Поезії, 1958, 302); Гірські вершини потопали в хмарах (Василь Кучер, Зол. руки, 1948, 80). ▲ Верши́на кута, мат. — точка перетину прямих, що утворюють кут; Вершина трикутника, мат. — вершина кута, що лежить проти його основи. 2. чого, перен. Найвища точка розвитку, найвищий ступінь. Ми ті, що, сягнувши вершини прогресу, — В степах засвітили вогні Дніпрогесу (Степан Олійник, Вибр., 1957, 30); Вдарився [Фред] лобом об дубовий стовп, що правив за основу їхньої халабуди. Гострий біль у надбрів'ї став вершиною всіх Фредових страждань (Юрій Збанацький, Курил. о-ви, 1963, 67). 3. Початок, верхів'я яру і т. ін. У вершині яру, який розходився двома мілкими степовими вибалками, Вармаш зупинився (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 152). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 337.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Вершина, -ни, ж. 1) Верховье рѣки. Гей з устні Дніпра да до вершини сімсот річок і чотирі. Макс. 2) Начало (оврага). Де коні? — В вершині балки. Стор. II. 258. 3) = вершок 2.

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

Существительное ж. 1. top, горы' тж. summit, crest, peak, перен. acme, height, summit3 источника вершина славы — summit of glory fame4 зубчатые вершины гор — battlement2 горная вершина — alp2 2. мат. vertex (угла); apex (треугольника)2 источника находящийся при вершине — apical мат.2 3. apex pl . -xes, apices, угла vertex1 источник 4. corner1 источник 5. node1 источник 6. pinnacle

Словари и энциклопедии на Академике

вершина Верх, верхушка, голова, глава, крона (дерева), маковка, темя, макушка, высшая точка, гребень (гор, волны,кровли), конек (крыши), верхняя оконечность. "И кудри их белы, как утренний снег над славной главою кургана..." Пушк. Не бей по темени, бей по маковке(погов.). "Голые, крутые взлобки гор стали еще круче и голее". С. Аксак. Ср. высокий. Прот. <Основание, Низ, Подошва, Подножие (горы)>. См. апогей...

Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений.- под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999.

вершина верх, верхушка, голова, головка, глава, крона, маковка, темя, макушка, голец, точка (высшая), гребень, конек, (вз)лобок, (о)конечность (верхняя), кульминация, венец, апогей, зенит, пик, высшая ступень, высшая точка,верхняя часть, топ, лучшая пора, разгар, макуша, яйла, предел, расцвет, золотой век; Адайхох, Ай-петри,Аконкагуа, Белуха, Говерла, Гольцы, Даг, Джая, Джомолунгма, Игла, Казбек, Канченджанга, Карлинг, Конгур,Логан, Макалу, Маттерхорн, Митчелл, Монблан, Муласен, Мусала, Пидуруталагала, Победа, Тельпосиз,Триглав, Уилпата, Улугмузтаг, Финстераахорн, Фудзияма, Хан-тенгри, Чогори, Шихан, Эльбрус. Ant.основание, низ, подошва, подножие, спад Словарь русских синонимов. ВЕРШИ́НА, вершины, жен. (книжн.). 1. Самая высокая часть чего-нибудь. Вершина горы. 2. перен. Высшая степень достижения. Вершина творчества. ❖ Вершина угла (геом.) - точка пересечения двух прямых линий, образующих угол.

Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940. ВЕРШИ́НА, -ы, жен. Самый верх, верхняя часть (горы, дерева и т. п.). В. Казбека. В. сосны. На вершинеславы (перен.). • Вершина угла в геометрии: точка пересечения двух лучей (в 3 знач.), образующих угол. | прил. вершинный, -ая, -ое.

Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949-1992.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

В геометрії кривих, вершина — це точка, в якої перша похідна кривини дорівнює нулю.[1] Як правило, це локальний максимум або мінімум кривини,[2] і деякі автори визначають вершину як екстремальну точку кривини.[3] Однак, тут можуть виникнути спеціальні випадки, наприклад, коли друга похідна теж дорівнює нулю або коли кривина постійна.

[2]

В геометрії вершина — особливий вид точки, яка описує кут або перетин геометричних фігур.

[3]

Верши́на місце́вості — у топографії точка на поверхні, що має найбільшу висоту над рівнем моря (серед всіх точок, безпосередньо до неї прилеглих). З математичної точки зору, вершина — локальний максимум висот.

[4]

Вершиною в теорії графів називається базовий елемент, який використовується при побудові графа: неорієнтований графскладається з множини вершин і множини ребер (невпорядкованих пар вершин), в той час як орієнтований граф складається з множин вершин і множин дуг (впорядкованих пар вершин). На малюнках, що представляють граф, вершина зазвичай представляється кружком з міткою, а ребро представляється лінією (дугою-стрілкою), що з'єднує вершини.