Іван-зілля
Іван-зілля, -ля, с. Раст. a) Hysopus offic. Шух. І. 21. б) — пільське. Echium vulgare. Шух. І. 21.
Зміст
Особливості назви
Назву іван-зілля, мотивовану часом цвітіння і збору, одержали лікарські рослини гісоп і звіробій. Друга частина назви пояснюється практичним використанням рослин: одне із значень слова зілля в діалектній мові «лікарська рослина».
Особливості біології
Насіння гісопу лікарського проростає при температурі 6-8 °С. Рослини другого і наступних років життя навесні відростають при температурі 5-6 °С. Оптимальна температура для росту й розвитку 18-25 °С. Високі температури в літні місяці знижують продуктивність рослин. В перший місяць після з'явлення сходів рослини гісопу лікарського ростуть повільно і дуже страждають від затінення бур'янами, що ростуть швидко. Через 45-60 днів ріст рослин підсилюється і до кінця вегетації вони утворюють розетку листя, 20-40% рослин зацвітають.
Строк продуктивного використання плантації понад 20 років, але максимальна продуктивність культури становить 7 — 9 років.
Склад і застосування
Склад ісопу досить різноманітний, так як ця рослина включає в себе величезну кількість вітамінів, серед яких А, С, В, Е, РР, К і D. Крім цього, листя і коріння ісопу багаті міддю, марганцем, кальцієм і залізом, вони містять селен, хлор, вольфрам, бор, фтор і кремінь. Крім усього іншого, до складу гісопу лікарського входять дубильні речовини, флавоноїди, різні кислоти та ефірні масла, а також спирти, пінен і альдегіди. Саме ці компоненти зумовлюють лікувальні властивості ісопу, який володіє прекрасними протизапальними, антибактеріальними, відхаркувальні і поновлюючими властивостями.
Надає антисептичну, протизапальну, відхаркувальну і в'язку дію. Надає тонізуючу дію на центральну нервову систему. Застосовується при артеріальній гіпотензії, неврозах і анемії. У народній медицині вважається непоганим засобом при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, а також при бронхіальній астмі. Гісоп застосовують для поліпшення апетиту, при хронічній диспепсії. Його використовують при лікуванні ревматизму і у клімактеричному періоді - при «припливах» і рясній пітливості, для зменшення потовиділення. Зовнішньо траву застосовують при кон’юнктивітах, стоматитах, ангіні.
Медіа
Джерела та література
- Л. Д. ФРОЛЯК - ВЛАСНІ ІМЕНА В НАЗВАХ РОСЛИН
