Користувач:Nvkuzmenko.ij16

Зміст

1 тавро
2 Сучасні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також

тавро

Тавро, Клеймо (з нім. Kleim, давн.-англ. clam, від ниж.-нім. Klem — «клей, розчин, пластир») — графічне зображення, особливий знак, що наноситься на виріб, тварину, товар з метою його ідентифікації та вказує на сорт виробу, назву підприємства, яке виготовило товар, і т. ін. Також клеймо може слугувати знаком якості. Клеймо може наноситися різними способами:

Ударний — переважно на виробах із металу, наноситься інструментом з більш твердих металів; Випалювання — на тваринах, упаковках, наноситься сильно нагрітим предметом; Перенесення фарбувальної речовини — на товарах, тваринах.

Сучасні словники

[ http://slovopedia.org.ua/49/53410/361727.htmlТавро]

наклада́ти (кла́сти) / накла́сти (покла́сти) тавро́ (клеймо́, печа́ть, знак, відби́ток) на кого—що і без додатка. Впливати, діяти на кого-, що-небудь, позначатися на комусь, чомусь. Казенна обмеженість науки та крайній клерикалізм кладуть видиме клеймо на молодих людей (Леся Українка); Звичайно ж, тінь десятків літ боротьби наклала своє тавро і на вдачу, і на зовнішність (Іван Ле); Роки в тюрмах та колоніях наклали свою печать на Кесаря уже, мабуть, незмивну (З газети); Все знову нагадало про себе: і холодна клуня, і вартовий за дверима, і смерть, що вже наклала свій знак на пожовтіле обличчя льотчика (Ю. Бедзик); Дитинство наклало відбиток на всю творчість О. Довженка (З журналу); На вигляд їй років за тридцять. І час поклав уже своє тавро: втома в очах і ледве помітні зморшки в куточках різко окресленого рота (Д. Головко). (З усн. мови).

[ http://sum.in.ua/s/tavroТавро],1. Мітка, яку випікають на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин. — Наш, вітчизняний, — визначив Хаєцький, як циган, обходячи коника навколо і старанно загладжуючи застрижене тавро (Олесь Гончар, III, 1959, 88); // Мітка на тілі людини (звичайно невільника, злочинця тощо). Тяжко, важко по світу нудитись Із срамотним тавром на чолі (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 70); Біля мосту ще одна партія колодників зі спотвореними тавром обличчями лагодила дорогу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 99); * У порівняннях. Вийняв [Гречкуп] цигарку і, схилившись над склом, запалив її. Червоний п'ятачок відблиску затріпотів у нього на лобі, наче випечене тавро (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 101); // Особливий знак, помітка на виробі, товарі, що вказує, хто їх зробив, виготовив або кому вони належать; клеймо (у 1 знач.). — Та тут ось ізсередини на лантусі помітка якась накарлякана. Бублик якийсь, начебто як «О»... Стривай, Митрофане, чи не твоє це тавро? — Ні, не мов, — відвернувся Огієнко (Олесь Гончар, II, 1959, 153); // з означ. і чого, перен. Ознаки, свідчення чогось (перев. ганебного, принизливого). А картярський борг треба сплатити за добу, бо інакше він [Горленко] буде знеславлений — і тоді ніщо в світі не змиє з нього ганебного тавра (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 279); На величних нерухомих кручах .. захололо важко й неминучо вікове тавро старовини (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 100). ♦ Накладати (класти, накласти) тавро на кого — що — залишати помітний слід, впливати, діяти на когось, щось. Звичайно ж, тінь десятків літ боротьби наклала своє тавро і на вдачу, і на зовнішність (Іван Ле, В снопі.., 1960, 328); На вигляд було їй років за тридцять. І час поклав уже своє тавро: втома в очах і ледве помітні зморшки в куточках різко окресленого рота (Андрій Головко, II, 1957, 451). 2. Знаряддя, яким роблять таку мітку; клеймо (у 2 знач.). Ще кузня була на місці заводу, а вже верба росла, до неї в'язали ковалі коней,.. пробували на корі розпечені кінські тавра (Юрій Яновський, I, 1958, 328); — Оце печатка Істапа, — показав Гаврило Зубові маленьку дірочки, пробиту на вусі тварини. — А оце буде наша. — І ороч витяг з торбинки тавро в формі п'ятикутної зірочки (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 229); Він запропонував негайно ввести для робітників провідних спеціальностей особисте тавро, яким вони позначали б те, що ними зроблено (Комуніст України, 6, 1965, 52).