Дзвеніти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:43, 16 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дзвені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Звенѣть, звучать. Тілько дзвеніло шкло у вікнах. МВ. І. 132. Голос дзвенить. МВ. І. 110. Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвенить? Ном. № 13397. 2) Жужжать. Дзвенять трутні. Черкас. у.
