Кивати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:05, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кива́ти, -ва́ю, -єш, одн. в. кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Ном. № 3339. Кива головою, наче кобила в спасівку. Ном. № 2418. Не кивай на мене чорними бровами. Мет. 16. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. K. ЧР. 248. Кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. Гол. Кивати п’ятами. Шляться, шататься. П’ятами киває, бо діла не має. Ном. № 11049.
