Упин
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 06:13, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Упин, -ну, м. 1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину. Мет. 14. 2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Черк. у. См. Спин.