Ярчук

Ярчук, -ка, м. 1) Ягненокъ. Гол. Од. 39. 2) Собака съ волчьими зубами, — ее боятся вѣдьмы (нар. повѣрье). ЗОЮР. II. 38. У мене в собака ярчук; у неї вовчі зуби, її і відьми, і вовки бояться. ХС. VII. 451. Поли хочеш завести ярчуків, то треба сучку, як ощениться, вбить і цуценят всіх перебить, оставить одну тіки сучечку, та так аж до дев’яти поколиній, а тоді вже дев’ята сучечка і наведе ярчуків. Драг. 69.

Тлумачний словник

1. Ягня. Це ярка в кошарі, ярчук і ярчата (Леонід Первомайський, II, 1958, 134). 2. Собака з ярчати (у 2 знач.), якого, за народним повір'ям, боїться нечиста сила. Полетіли [ворони] Й летячи співали: Попливе наш Іван По Дніпру у Лиман З кумою. Побіжить наш, ярчук В ірій їсти гадюк Зо мною (Тарас Шевченко, I, 1963, 301); — Я б і зараз, — каже [чорт], — з тобою пішов, та удень небезпечно нашому брату ходить у слободу: часом наскочиш на ярчука та й півні кукурікають (Олекса Стороженко, I, 1957, 90); // Те саме, що ярча 2. [Лев:] Еге! то знаю ж я! То Потерчата! Ну-ну, чекайте ж, приведу я взавтра щеняток-ярчуків, то ще побачим, хто тут заскавучить! (Леся Українка, III, 1952, 222).

Ілюстрація

Зображення:

Зображення: Файл:Ohmodrom Besheniyy volk.jpg