Борлак
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:40, 18 жовтня 2016; Poostapchuk.fpmv16 (обговорення • внесок)
Борлак, -ка, м. Адамово яблоко, larynx. Вх. Зн. 4.
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970.
БОРЛА́К, а, чол., розм. Верхня випнута частина горла; кадик. Він принишк і прислухався, спершись на руки, витягнувши вперед тонку шию з гострим борлаком (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 307).
Ілюстрації
|
