Площина

Площина, -ни, ж. Плоскость, равнина; площадь. Земля здається рівною площиною. Ком. І. 7.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПЛОЩИНА́, и, жін. 1. Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста і дика площина (Іван Франко, X, 1954, 48); За півкілометра, може, звідціля, за чорними парами, на неоглядній площині — комбайнами жнуть (Андрій Головко, I, 1957, 341); // Взагалі будь-яка ділянка поверхні землі. На горі, проз повітку та хату сторожа, вхід на маленьку площину, огороджену штахетами (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 44); Якби ви побачили, яку величезну площину звільнили ми від бур'янів і терну! (Олесь Донченко, V, 1957, 201); // Велика ділянка гладенької поверхні водойми. По рожевій площині моря пробігали то золоті, то блакитні іскри (Леся Українка, III, 1952, 608). 2. Рівна, плоска поверхня без підвищень і заглиблень. З різних поверхонь найбільш знайома нам плоска поверхня, або просто площина, уявлення про яку дає нам, наприклад, поверхня доброго віконного скла або поверхня спокійної води у ставку тощо (Геометрія, I, 1956, 3); Основним завданням фарбування площин стін або деталей є, безумовно, бажання прикрасити житло (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 113); Площину віконниць роблять звичайно гладкою і порівняно рідко оздоблюють елементами різьблення (Жилий будинок колгоспника, 1956, 157). ▲ Похила площина див. похилий. 3. мат. Поверхня, що має два виміри, так що пряма лінія, проведена через будь-які дві точки на ній, зливається з цією поверхнею. Площина, перпендикулярна до прямовисної- лінії, називається горизонтальною площиною (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 17); — Я ніяк не доберу, який кут утворює площина, що перерізує призму навкіс (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 166). 4. перен. Та чи інша галузь, сфера; коло яких-небудь явищ, відношень. Стикнувшись тепер знову на роботі, хоч і на різних площинах, у різних ролях, один на крапі на перегатці, другий внизу, у котловані, вони мовчки працювали, кожен виконуючи своє завдання (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 171); Треба перевести розмову в іншу площину (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 220); // Певний погляд на явища; та чи інша точка зору. Дебати почалися раніше офіціального відкриття. Вже надто в несподіваній площині ставив і вирішував питання.. доповідач (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 114). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 594. .

Словник математичних термінів і понять

Уявлення про площину дають нам, наприклад, поверхня столу, віконного скла, спокійного озера. Площина, як і пряма, нескінченна. Площина не має «країв», вона є необмеженою фігурою. Площини позначають маленькими грецькими літерами: α, β, γ,…

Розділ геометрії, у якому вивчаються властивості фігур у просторі, називається стереометрією.

Основними фігурами у просторі є точки, прямі, площини.

На малюнках площину зображають у вигляді паралелограма або у вигляді довільної області.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Площина, -ни, ж. Плоскость, равнина; площадь. Земля здається рівною площиною. Ком. І. 7.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ПЛОЩИНА́, и́, ж.

1. Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста і дика площина (Фр., X, 1954, 48); За півкілометра, може, звідціля, за чорними парами, на неоглядній площині — комбайнами жнуть (Головко, І, 1957, 341); // Взагалі будь-яка ділянка поверхні землі. На горі, проз повітку та хату сторожа, вхід на маленьку площину, огороджену штахетами (Коцюб., III, 1956, 44); Якби ви побачили, яку величезну площину звільнили ми від бур’янів і терну! (Донч., V, 1957, 201); // Велика ділянка гладенької поверхні водойми. По рожевій площині моря пробігали то золоті, то блакитні іскри (Л. Укр., III, 1952, 608).

2. Рівна, плоска поверхня без підвищень і заглиблень. З різних поверхонь найбільш знайома нам плоска поверхня, або просто площина, уявлення про яку дає нам, наприклад, поверхня доброго віконного скла або поверхня спокійної води у ставку тощо (Геом., І, 1956, 3); Основним завданням фарбування площин стін або деталей є, безумовно, бажання прикрасити житло (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 113); Площину віконниць роблять звичайно гладкою і порівняно рідко оздоблюють елементами різьблення (Жилий буд. колгоспника, 1956, 157).

∆ Похи́ла площина́ див. похи́лий.

3. мат. Поверхня, що має два виміри, так що пряма лінія, проведена через будь-які дві точки на ній, зливається з цією поверхнею. Площина, перпендикулярна до прямовисної лінії, називається горизонтальною площиною (Астр., 1956, 17); — Я ніяк не доберу, який кут утворює площина, що перерізує призму навкіс (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 166).

4. перен. Та чи інша галузь, сфера; коло яких-небудь явищ, відношень. Стикнувшись тепер знову на роботі, хоч і на різних площинах, у різних ролях, один на крані на перегатці, другий внизу, у котловані, вони мовчки працювали, кожен виконуючи своє завдання (Коцюба, Нові береги, 1959, 171); Треба перевести розмову в іншу площину (Кулик, Записки консула, 1958, 220); // Певний погляд на явища; та чи інша точка зору. Дебати почалися раніше офіціального відкриття. Вже надто в несподіваній площині ставив і вирішував питання.. доповідач (Добр., Тече річка.., 1961, 114).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

площина -и́, ж. 1) Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. || Взагалі будь-яка ділянка поверхні землі. || Велика ділянка гладенької поверхні водойми. 2) Рівна, плоска поверхня без підвищень і заглиблень. Похила площина. 3) мат. Поверхня, що має два виміри, так що пряма лінія, проведена через будь-які дві точки на ній, зливається з цією поверхнею. 4) перен. Та чи інша галузь, сфера; коло яких-небудь явищ, відношень. || Певний погляд на явища; той чи інший кут зору.

Ілюстрації