Лиса

Ли́са, -си, ж. = Лисиця. Несе мене лиса за кленові ліса. Рудч. Ск. II. 4. Ум. Лиска, ли́сочка.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Лисиця звичайна поширена досить широко: на всій території Європи, Північної Африки (Єгипет, Алжир, Марокко, північний Туніс), більшій частині Азії (аж до північної Індії, південного Китаю та Індокитаю), в Північній Америці від арктичної зони до північного узбережжя Мексиканської затоки . Лисиця була акліматизована в Австралії і розповсюдилася по всьому континенту, за винятком деяких північних районів з вологим субекваторіальним кліматом.

Забарвлення і розміри лисиць різні в різних місцевостях; всього налічується 40-50 підвидів, не враховуючи дрібніших форм. Загалом, при просуванні на північ лисиці стають більшими і яскравішими, на південь - дрібними і більш тьмяно забарвленими. У північних районах і в горах також частіше зустрічаються чорно-бурі та інші меланистические форми забарвлення лисиць. Найбільш поширений окрас лисиці: яскраво-руда спина, біле черево, темні лапи. Часто у лисиць присутні бурі смуги на хребті і лопатках, схожі на хрест. Загальні відмінні риси: темні вуха і білий кінчик хвоста. Зовні лисиця являє собою звіра середнього розміру з витонченим тулубом на невисоких, тонких лапах, з витягнутою мордою, гострими вухами і довгим пухнастим хвостом. Линька починається в лютому-березні і закінчується в середині літа. Відразу ж після цього у лисиці починає відростати зимове хутро, в який вона повністю одягається до рубежу листопада і грудня. Літнє хутро набагато більш рідкісний і короткий, зимовий - більш густий і пишний. Лисиці відрізняються великими вушними раковинами-локаторами, за допомогою яких вони вловлюють звукові коливання. Вуха для лисиць - «ловець» видобутку. Раніше вважалося, що в Америці живе окремий вид лисиць, але останнім часом його розглядають як підвид рудої лисиці