Шлюб

Шлюб, -бу, м. Вѣнчаніе. Коли любиш так, як кажеш, то веди до шлюбу. Ой рад би я шлюб узяти, та не велить мати. Чуб. III. 178. Шлюб брати, взяти, на шлюбі стояти, до шлюбу стати. Вѣнчаться, обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Хиба десь будеш брати на страшній неділи шлюб? Ном. № 13899. Захотіла за москаля заміж піти, от і взяла з ним шлюб. Драг. 217. Ой не хочу я заплатоньки брати, тільки хочу я до шлюбойку стати. Ліпше мені в сей Дунай топать, ніж з гидким, поганим до шлюбойку стать. Чуб. V. 162. Шлюб давати, дати. Вѣнчать, обвѣнчать. Батюшка.... йде до церкви давати шлюб молодим. Грин. III. 516. Ум. Шлюбонько, шлюбочок. Чуб. III. 77.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШЛЮБ, у, чол. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 197); Мій хазяїн був одружений з яванкою, і від їхнього шлюбу народилася дівчина, що мала характер батька і красу матері (Юрій Яновський, II, 1958, 152); Шлюбним законодавством встановлено, що тільки зареєстрований шлюб породжує права і обов'язки подружжя (Радянський суд на охороні прав.., 1954, 15).   Брати (узяти, приймати, прийняти і т. ін.) шлюб; Іти (піти, вести, повести, ставати, стати і т. ін.) до шлюбу — одружуватися, вінчатися з ким-небудь. Звелів [король] збиратись в двірській каплиці, де він мав брати шлюб з Цецілією (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 36); З ким гадала, шлюб не взяла, смутне моє серце (Коломийки, 1969, 216); Хоч і прийняли [Олена з Дем'яном] шлюб, та як не через божу волю, а через Явдоху та через її реп'яхи та кісточки сушеної жаби, так воно усе і пало прахом (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 223); Стояла тополя уся в серпанку, струнка і тремтяча, як наречена, що йде до шлюбу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 189); Сміялися ж ратієвці, коли пан, прикликавши Остапа та Оришку до себе, сказав: — Оце тобі, Остапе, за твою вірну службу і нагорода! Бери оцю дівку за руку та веди до шлюбу; повінчайтеся та й живіть щасливо... (Панас Мирний, IV, 1955, 29); Громадянський шлюб див. громадянський; Законний шлюб див. законний; Зареєструвати шлюбдив. зареєструвати; Крадений шлюб див. крадений; Морганатичний шлюб див. морганатичний; По шлюбі — після одруження. Коли вони брались — і ще в перші часи по шлюбі, у них були інші слова, але життя їх потроху стирало і розвівало (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 297); Реєстрація шлюбу див. реєстрація;Реєструвати шлюб див. реєструвати; Фактичний шлюб див. фактичний; Фіктивний шлюб див. фіктивний.

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

ШЛЮБ визнаний законом, релігією чи традиціями подружній зв'язок чоловіка й жінки; основа родини.

Словник синонімів Полюги

ШЛЮБ (шлюбна церемонія) одруження, (в церкві) вінчання, вінець, діал. женячка, (родинне життя) подружжя, союз, (лише жінки)заміжжя.

СЦОТ (Словник церковно-обрядової термінології)

ШЛЮБ Союз чоловіка й жінки, що прийняли Таїнство Шлюбу

Орфографічний словник української мови

ШЛЮБ шлюб  іменник чоловічого роду 

Українсько-російський словник

ШЛЮБ 1) брак; (брачная жизнь) супружество  2) (вступление в семейный союз) женитьба; (обряд) бракосочетание, венчание, разг. венец  брати, узяти шлюб (з ким) — вступать, вступить в брак (с кем), реже заключать, заключить брак (с кем); несов. и сов. сочетаться браком (с кем); венчаться, обвенчаться (с кем); (несов. и сов. - о мужчине) жениться (на ком); (о женщине) выходить, выйти замуж (за кого); (сов. - о мужчине и женщине) разг. пожениться  свідоцтво про шлюб — брачное свидетельство, свидетельство о браке

Словник синонімів

ШЛЮБ одруження, вінчання, вінець, партія, д. маріяш, ід. пута Гіменея, подружня спілка; (нерівний) мезальянс; (таємний) ІД. крадений шлюб; (на віру) співжиття.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ШЛЮБ, у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Дмит., Наречена, 1959, 197); Мій хазяїн був одружений з Іванкою, і від їхнього шлюбу народилася дівчина, що мала характер батька і красу матері (Ю. Янов., II, 1958, 152); Шлюбним законодавством встановлено, що тільки зареєстрований шлюб породжує права і обов’язки подружжя (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 15). Бра́ти (узя́ти, прийма́ти, при́йняти і т. ін.) шлюб; Іти́ (піти́, вести́, повести́, става́ти, ста́ти і т. ін.) до шлю́бу — одружуватися, вінчатися з ким-небудь. Звелів [король] збиратись в двірській каплиці, де він мав брати шлюб з Цеціліею (Н.-Лев., VII, 1966, 36); 3 ким гадала, шлюб не взяла, смутне мов серце (Коломийки, 1969, 216); Хоч і прийняли [Олена з Дем’яном] шлюб, та як не через божу волю, а через Явдоху та через її реп’яхи та кісточки сушеної жаби, так воно усе і пало прахом (Кв.-Осн., II, 1956, 223); Стояла тополя уся в серпанку, струнка і тремтяча, як наречена, що йде до шлюбу(Коцюб., II, 1955, 189); Сміялися ж ратієвці, коли пан, прикликавши Остапа та Оришку до себе, сказав: — Оце тобі, Остапе, за твою вірну службу і нагорода! Бери оцю дівку за руку та веди до шлюбу; повінчайтеся та й живіть щасливо… (Мирний, IV, 1955, 29); Громадя́нський шлюб див.громадя́нський; Зако́нний шлюб див. зако́нний; Зареєструва́ти шлюб див. зареєструва́ти; Кра́дений шлюб див. кра́дений; Морганати́чний шлюб див. морганати́чний; По шлю́бі —після одруження.Коли вони брались — і ще в перші часи по шлюбі, у них були інші слова, але життя їх потроху стирало і розвівало (Коцюб., II, 1955, 297); Реєстра́ція шлю́бу див. реєстра́ція; Реєструва́ти шлюбдив. реєструва́ти; Факти́чний шлюб див. факти́чний; Фікти́вний шлюб див. фікти́вний. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 491. Шлюб, бу, м. Вѣнчаніе. Коли любиш так, як кажеш, то веди до шлюбу. — Ой рад би я шлюб узяти, та не велить мати. Чуб. III. 178. Шлюб брати, взяти, на шлюбі стояти, до шлюбу стати. Вѣнчаться, обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Хиба десь будеш брати на страшній неділи шлюб? Ном. № 13899.Захотіла за москаля заміж піти, от і взяла з ним шлюб. Драг. 217. Ой не хочу я заплатоньки брати, тільки хочу я до шлюбойку стати. — Ліпше мені в сей Дунай топать, ніж з гидким, поганим до шлюбойку стать. Чуб. V. 162. Шлюб давати, дати. Вѣнчать, обвѣнчать. Батюшка…. йде до церкви давати шлюб молодим. Грин. III. 516. Ум. Шлюбонько, шлюбочок. Чуб. III. 77. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 504. шлюб — родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою; клятвена обітниця, присяга; прийшов на зміну старовинному умика́нню або побра́нню (від бра́ти у знач. «умикати, викрадати»), яке відбувалося біля води або під великим деревом і справлялося дуже бучно, весело (звідси весі́лля); про древлян у літопису пишеться: браченѣе у них не быша, но умикаху у води дивіца»; пізнішим відгомоном умикання є поїзд молодого та його недопускання до хати молодої; також відголос цього звичаю бачимо у весняній грі горюду́ба (див.); відгомоном старого побрання є значення дієслова бра́ти «одружуватися з дівчиною чи жінкою, тобто брати з нею шлюб», пор. у Б. Грінченка: «Сьогодні прийде дядько, то я йому скажу, що тебе братиму»; у сучасному весільному обряді є ясні вказівки на стародавні способи побра́ння (відбивання, старе умика́ння, молодої весільним оточенням молодого, обрядовий викуп за молоду найближчому її оточенню); кажуть: «Бери жінку зблизька, а крадь здалеку» (відгомін взаємної згоди при заручинах і умикання, яке згодом замінилося ходінням нареченого за дівчиною, а потім приведенням дівчини до нареченого — звідси вислови узя́ти ді́вчину за́між і відда́ти ді́вчину за́між); згодом, коли молоді стали присягати в церкві одне одному на досмертну вірність і любов, побрання стало зватися шлюбом за згодою (від «слюбити»), тобто присягою; жартують: «Вступив у закон, як собака в цибулю»; однією з головних весільних обрядодій була шлю́бна ніч, яку на Поліссі називали молодо́ю ні́ччю. Краще в ставку потопати, як з нелюбом шлюб узяти (приповідка); Коли любиш так, як кажеш, то веди до шлюбу. — Ой рад би я шлюб узяти, та не велить мати (пісня); у сполученнях: шлюб на ві́ру — від давнини дотепер — шлюб без церковного вінчання; вступа́ти в шлюб (в зако́н) = бра́ти шлюб — вінчатися.

Словник синонімів

ШЛЮБ (спільне родинне життя чоловіка з жінкою), ПОДРУ́ЖЖЯ, СОЮ́З, ЗАМІ́ЖЖЯ,ЗАМУ́ЖЖЯ розм. (життя одруженої жінки). Йому снилася Анеля, яка чомусь тримала на руках його доньку від першого шлюбу (Ю. Яновський); - Ти повинен засвоїти таку істину: в подружжі треба підпирати одне одного (А. Хорунжий); Досвід показує, що шлюби, укладені за допомогою "Служби сім’ї", у кілька разів міцніші, ніж традиційні союзи (з журналу); Мати замріялась і згадала свою далеку молодість, безталанне дівоцтво, найми, а потім друге заміжжя з Максимом Береговенком (Є. Гуцало); Все примовляє [пан]: - А що? Яково тобі у замужжі? (Марко Вовчок). ШЛЮБ (шлюбна церемонія), ОДРУ́ЖЕННЯ,ЖЕНІ́ННЯрозм.,ЖЕНЯ́ЧКАдіал.Стародавній звичай стинати волосся перед шлюбом ще й досі зберігається у гуцулів (О. Воропай); Після одруження Тодір.. таки придбав лошата(М. Стельмах); - А ти, бачу, й досі сором’язливий.. Пора вже й про женіння думати (Є. Гуцало); До женячки не мав ані охоти, ані літ (І. Франко). ШЛЮ́БНИЙ, ПОДРУ́ЖНІЙ, МАТРИМОНІА́ЛЬНИЙкнижн.Шлюбне право;- Ніколи не думав, що опинюсь в такій ролі... - Яка ж роль? Що проводжаєте шлюбну жінку? (О. Гончар); З початку подружнього життя з Гордієм вона могла б сказати йому все про Демида, але не сказала (Б. Грінченко); Дід перший почав замислюватись про Воличчину матримоніальну долю (Ю. Яновський). - Пор. 1. шлюб.

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

шлюб перевод с украинского на русский Существительное с 1. вступление в семейний союз) женитьба; (обряд) бракосочетание, церк.венчание, церк. венец ~ брати, узяти з ким — вступать, вступить в брак с кем, заключать, заключить брак с кем;(несоверш. и соверш.) сочетаться браком с кем; церк. венчаться, обвенчаться с кем; (только о мужчине) жениться на ком (несоверш. и соверш.); (только о женщине) виходить, выйти замуж за кого; (только соверш. — об обоих лицах) пожениться (кто с кем, кто и кто)

GoogleПерекладач

Переклади слова або виразу "шлюб" іменник marriage весілля, мар'яж, одруження, шлюб wedding весілля, одруження, річниця весілля, шлюб wedlock шлюб matrimony подружнє життя, шлюб alliance альянс, зв'язок, об'єднання, рідня, союз, шлюб

Словари и энциклопедии на Академике

ШЛЮБ — муж., южн., зап. свадьба, бракосочетание, венчанье. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля Шлюб — гэта каханне, якое папрасілі яшчэ пра што нішто … Слоўнік Скептыка шлюб — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови шлюб — у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Цивільний шлюб. Церковний шлюб. •• Морганати/чний шлюб книжн. офіційно не визнаний шлюб особи царського роду з особою нижчого походження, який не давав їхнім дітям прав… … Український тлумачний словник шлюб — род. п. а свадьба, женитьба, венчание , зап., южн. (Даль), укр., блр. шлюб из польск. slub – то же, относительно которого см. Брюкнер 531 и сл … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера Шлюб — див. Таїнство Шлюбу … Словник церковно-обрядової термінології шлюб — Союз чоловіка й жінки, що прийняли Таїнство Шлюбу … Словник церковно-обрядової термінології шлюб — 1) (спільне родинне життя чоловіка й жінки), подружжя, союз; заміжжя (життя одруженої жінки); мезальянс (нерівний); співжиття (на віру, без вінчання й запису); партія (корисливий) 2) (шлюбна церемонія), одруження, вінчання, вінець, розпис … Словник синонімів української мови брати шлюб — Приймати Таїнство Шлюбу; вінчатися; шлюбуватися … Словник церковно-обрядової термінології давати шлюб — Здійснювати Таїнство Шлюбу; вінчати; шлюбувати … Словник церковно-обрядової термінології брати шлюб — Пр. Одружуватись … Словник лемківскої говірки малженство — шлюб … Зведений словник застарілих та маловживаних слів Таїнство Шлюбу — і Шлюб 1. Таїнство освячення подружньої любові й сімейного життя; Таїнство Вінчання; 2. Богослужіння, під час якого через заручини й благословіння вінцями відбувається це таїнство; Таїнство Вінчання; Таїнство Подружжя; розм. Одруження … Словник церковно-обрядової термінології громадянський — а, е. 1) Прикм. до громадянин 1). 2) Власт. свідомому громадянинові. || Спрямований на користь суспільства. •• Громадя/нська відповіда/льність встановлені нормами цивільного права юридичні наслідки невиконання або неналежного виконання особою… … Український тлумачний словник законний — а, е. 1) Який спирається на закон (у 1 знач.), здійснюється або відбувається відповідно до закону. || Встановлений законом. || Який має право на що небудь. || розм. Справжній, непідроблений. •• Зако/нний шлюб шлюб, юридично оформлений відповідно… … Український тлумачний словник заміж — 1) присл.: •• Бра/ти за/між робити своєю дружиною (про чоловіка). Вихо/дити за/між брати шлюб, одружуватися з ким небудь (про дівчину, жінку). Віддава/ти за/між кого одружувати, давати згоду на шлюб дочки, сестри і т. ін. 2) у знач. ім., розм.,… … Український тлумачний словник заміжній — я, є. 1) тільки ж. Яка перебуває в шлюбі; одружена (про жінку). 2) Стос. до заміжжя. Заміжнє життя. 3) у знач. ім. замі/жня/, ньо/ї, ж. Та, що перебуває в шлюбі; одружена жінка, молодиця … Український тлумачний словник зареєструвати — у/ю, у/єш, док., перех. Записати у відповідний документ з метою обліку, наукового дослідження, надання сили закону і т. ін. || Прийняти в узгодженому порядку (про тексти міжнародних угод). •• Зареєструва/ти шлюб документально оформити шлюб,… … Український тлумачний словник мезальянс — у, ч. Нерівний шлюб; шлюб з особою нижчого соціального стану … Український тлумачний словник метричний — I а, е. Прикм. до метр I. •• Метри/чна систе/ма мір міжнародна система одиниць виміру, в основу якої покладено метр (міру довжини) і кілограм (міру ваги). II а, е. Прикм. до метр II 1) і метрика I. •• Метр … Український тлумачний словник

Бесплатный online-переводчик

шлюб   marriage; matrimony, wedlock; поет. hymen     цивільний шлюб — civil marriage     нерівний шлюб — misalliance     свідоцтво про шлюб — certificate of marriage, marriage lines     розірвати шлюб — to annul a marriage шлюб   1) брак; (брачная жизнь) супружество   2) (вступление в семейный союз) женитьба; (обряд) бракосочетание, венчание, разг. венец     брати, узяти шлюб (з ким) — вступать, вступить в брак (с кем), реже заключать, заключить брак (с кем); несов. и сов. сочетаться браком (с кем); венчаться, обвенчаться (с кем); (несов. и сов. - о мужчине) жениться (на ком); (о женщине) выходить, выйти замуж (за кого); (сов. - о мужчине и женщине) разг. пожениться     свідоцтво про шлюб — брачное свидетельство, свидетельство о браке

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=sXJxHhzgbQM

https://www.youtube.com/watch?v=GtNHHLwSF6c

https://www.youtube.com/watch?v=gQkyx-AtaHU

Цікаві факти

Шлюб та його види

Сім'я починається з шлюбу. Римські юристи приділялибагатоуваги правовим питанням шлюбних відносин, вивчивши та проана­лізувавши, дали відповідні оцінки їх різновидам. Давньоримське суспільство намагається ідеалізувати сім'ю. Римські юристи досить ідеалістично визначали шлюб. Наприклад, Модестін писав: «Шлюб є союз чоловіка і жінки, спільність всього життя, єднання божественного і людського права».Між тим в усі часи рабовласницької держави дружина, жінка ні­коли не займала рівного з чоловіком, мужем положення. Вона зав­жди знаходилася в залежності від батька, чоловіка, брата, опікуна тощо. Йдеться не про традиційну моральну чи фактичну залежність, а про правову нерівність. Римляни цього не приховували. Римському праву відомі два види шлюбу: законний римський шлюб і шлюб, що укладався між перегрінами та іншими вільними, які не мали права вступати до римського законного шлюбу. римський законний шлюб, в свою чергу, історич­но поділявся на два види: шлюб з чоловічою владою і шлюб без чоловічої влади. Більше читайте тут: [1]

Шлюб та сім'я: поняття, сутність, типологія

Слово "шлюб" бере початок від давньослов'янського "сьлюб" — урочиста обіцянка. "Слюбитись" — означає домовитись. Шлюб — це добровільний, рівноправний союз між жінкою і чоловіком, спрямований на створення сім'ї. Шлюб — суспільно визнаний і санкціонований юридично, чи звичаєвим правом союз, який має на меті створення сім'ї, її легалізацію в суспільстві. Шлюб — це соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється. Через шлюб суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя, встановлює подружні і батьківські права й обов'язки. Відносини між подружжям регулюються сукупністю норм і санкцій інституту шлюбу. Останній є сукупністю соціальних норм, які санкціонують відносини між чоловіком та жінкою, систему взаємних обов'язків та прав, істотних для функціонування інституту сім'ї. Шлюбні відносини між чоловіком та жінкою регулюються юридичними та культурними нормами. До юридично закріплених норм, зокрема, відносяться питання володіння майном, матеріальних обов'язків подружжя відносно одне одного, мінімального віку тощо. Згідно Сімейного кодексу України шлюбний вік для жінки встановлюється у 17, а для чоловіка — у 18 років. При цьому особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу, але за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не припускається. Більше читайте тут: [2]

Що таке сім’я і шлюб. Як укласти шлюб. Чи можуть неповнолітні укласти шлюб. Які особисті немайнові та майнові права і обов’язки мають подружжя

1. Що таке шлюб і сім'я. Більшість із вас є членами сімей, ви живете з батьками, братами та сестрами, іноді — з бабусями чи дідусями. Обговоріть і висловіть припущення, що об'єднує людей у сім'ю. Що називають сім'єю? Основним нормативним актом, який регулює відносини в галузі сімейного права, є Сімейний кодекс України. Як же він визначає поняття «сім'я», як вона утворюється? Ознайомтеся з витягом із Сімейного кодексу України, знайдіть у ньому відповіді на поставлені запитання. Сімейний кодекс України  Стаття 3. Сім'я 1.    Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. 2.    Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. 3.    Права члена сім'ї має одинока особа. 4.    Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Стаття 4. Право особи на сім'ю 1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї. 2.    Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку (...). 3.    Кожна особа має право на проживання в сім'ї. Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 4.    Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя. Більше читайте тут: [3]