Возій

Возій, -вія, м. Возчикъ, работникъ, нанятый для перевозки хлѣба.

ВОЗІ́Й я, чол. Той, хто возить, перевозить що-небудь. — А ви веселіше повертайтеся, щоб дощ не перешкодив! — звернувся він до возіїв, які возили широкі труби і розкладали їх вздовж викопаного рівчака (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 8); Возій (шофер) здає зерно і два примірники накладної на склад комірникові колгоспу (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 129). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 725.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)