Спантеличити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:20, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Спантеличити, -чу, -чиш, гл. Сбить съ толку. Чоловіка спантеличить мирськая суєта. К. ЧР. 138.