Табунний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:36, 23 листопада 2015; Lvshynkarova.il15 (обговорення • внесок)
Табунний, -а, -е. Табунный, изъ табуна.
Словник української мови
ТАБУ́ННИЙ, а, е. Прикм. до табун 1. Коні були баскі і добре виїжджені. Рівним, широким клусом плавно домчали вони Ісмагула до табунного стану (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 357); В Забайкаллі, особливо в Бурят-Монголії, а також у Туві і Хакасії, де зими майже безсніжні, розвинені вівчарство і табунне конярство (Бк. геогр. СРСР, 1957, 254).