Форс
Форс, -су, м. = Бута. Фр. (Желех)
Зміст
Сучасні словники
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ФОРС, у, чол., розм. Хизування, прагнення похвастати, виставити напоказ що-небудь, вразити чимось (розкошами, одягом, манерами і т. ін.). — Задаються тільки дурні... Можна й без форсу не гірше діло робити.., (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 340); — А ти знаєш, — ревниво нашіптує Левко дружині на вухо, — це не його власна машина. Мені звіздар проговорився. Це він для форсу — довго гроші збирав, а потім напрокат дістав, аби мені памороки забити (Іван Драч, Іду.., 1970, 72); // Гордощі, пиха, чванливість. Тремтить з жаху гетьманський хижий злодій, Прусацький обереш губить лоск і форс, І чує він: гуркочуть першим плином Революційні грози над Берліном (Микола Бажан, Вибр., 1940, 158).
РУпедия Этимологический русскоязычный словарь
род. п. -у, м., также форса ж. "сила, высокомерие, чванство", форсить (Лесков). Из франц. fоrсе "сила", откуда и нем. forsch "лихой, молодцеватый" (подробности см. у Гамильшега (ЕW 430), Клюге-Гетце (170)).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ФОРС, у, ч., розм. Хизування, прагнення похвастати, виставити напоказ що-небудь, вразити чимось (розкошами, одягом, манерами і т. ін.). — Задаються тільки дурні… Можна й без форсу не гірше діло робити… (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 340); —А ти знаєш, — ревниво нашіптує Левко дружині на вухо, — це не його власна машина. Мені звіздар проговорився. Це він для форсу — довго гроші збирав, а потім напрокат дістав, аби мені памороки забити (Драч, Іду… 1970, 72); // Гордощі, пиха, чванливість. Тремтить з жаху гетьманський хижий злодій, Прусацький оберст губить лоск і форс, І чув він: гуркочуть першим плином Революційні грози над Берліном (Бажан, Вибр., 1940, 158).
Вірш-притча
[1]
ЧОМУ ЧАПЛЯ СТОЇТЬ НА ОДНІЙ НОЗІ
Чапля зшила черевички
І мерщій пішла до річки.
— Чапу-лапу, чапу-лапу,
В мене гарні черевички! —
Поки хвастала, ходила,
Черевичок загубила.
І стоїть вона в лозі
На одній своїй нозі,
Другу вгору підіймає —
Черевичка немає.
Платон Воронько