Уберечко
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:47, 24 листопада 2015; Assavchuk.gi15 (обговорення • внесок)
Уберечко, -ка, с. = Убраннячко. Желех.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 360.
УБРА́ННЯЧКО (ВБРА́ННЯЧКО), а, сер. Зменш.-пестл. до убрання. [Поет:] От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, собі ж хоч би на хліб... (Леся Українка, I, 1951, 298); За півгодини, а може, й трохи пізніше мамина розумниця стояла вже перед матір'ю.. в легкому шовковому вбраннячку, в солом'яному брилі з розмашистими крисами (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 135).