Цара
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:04, 24 листопада 2015; Lspalinka.im15 (обговорення • внесок)
Цара, -ри, ж. Чужая сторона. Блукає царами. Шух. І. 37. Шух. І. 145.
Зміст
Сучасні словники
ЦА́РА, и, ж., діал. Чужий край. Гуцули-мужчини, як-не-як, а сходили з верхів частіше, бували й на долах, ходили різними царами (Хотк., II, 1966, 14); Є на світі велика цара, де робочий чоловік сам собі господар, туди й треба дивитися (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 48).
Ілюстрації
|
|
|
|
