Пакунок
Пакунок, -нку, м. 1) Тюкъ. 2) Дорожныя вещи, дорожные узлы и пр. Ціла низка жидів провожала нас через річку, силоміць переносячи наші пакунки. Г. Барв. 28. Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПАКУ́НОК, нка, чол.
1. Що-небудь, упаковане в паперову чи якусь іншу обгортку для транспортування, перенесення, перевезення або зберігання. — Піду ж я в гостиницю [готель] та візьму свій пакунок з сорочками (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 285); Поки вчителька підживлялася, сторожиха стояла коло дверей, уважно розглядаючи її та її пакунки зо всіх боків (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 310); Хлопці вкладають на віз різні речі: клунки, скриньки, пакунки (Степан Васильченко, III, 1960, 336); Повернувся господар з пакунком: якихось покупок (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 20); Катерина застала тітку Клавду, коли та перевіряла пакунки з зашитими в них хутрами (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 455).
2. чого, рідко. Купка зв'язаних предметів. Взяв з ослона пакунок книжок і, намагаючись не дуже гупати чобітьми, вийшов з крамниці (Андрій Головко, II, 1957, 456).
