Людяність
1)Лю́дяність, -ности, ж. 1) Гуманность. Желех. 2) Привѣтливое обращеніе, соединенное съ душевной добротой.[[Людяність][1]] ЛЮ́ДЯНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до людяний 1; людинолюбство, гуманізм. Звісно, люде освічені [пани]: про людяність знають уже і багаті, бідність не злить їх (Архип Тесленко, З книги життя, 1918, 171); [Ромодан:] Вас тепер тільки одні роки прикрашають, а не мудрість. Зазнайство, а не скромність. Бездушність, а не людяність (Олександр Корнійчук, II, 1955, 345); Моральний кодекс — комуністичні заповіді найвищої людяності (Радянська Україна, 15.X 1961, 2); Пушкін був людиною у найвищому значенні цього слова, і його поезія — це передовсім людяність, той гуманізм, який наша країна несе всьому світові (Максим Рильський, III, 1955, 179).Словник Грінченка
2) людяність - іменник, жіночий рід, неістота, III відміна відмінок однина множина називний людяність людяності родовий людяності людяностей давальний людяності людяностям знахідний людяність людяності орудний людяністю людяностями місцевий на/у людяності на/у людяностях кличний людяносте людяності Текст посилання
3)ЛЮДЯНІСТЬ — риса особистості, що виявляється у повазі до людей, гуманності, уболіванні за добробут і культурний розвиток людства. Риси людяності найповніше виявляються у груповій формі буття людей, коли їм доводиться виконувати спільну роботу, вступати у безпосереднє спілкування між собою. Людяність передбачає, крім любові і пошани до інших людей., високий рівень вимогливості. З погляду соціальної ії людяність є могутнім фактором наслідуванням. словник
