Хребет

Хребет, -бта, м. 1) Хребетъ, спина. Мил. М. 39. Досиділась що й сорочки на хребті нема ні в неї, ні в чоловіка. Рудч. Ск. І. 177. На хребті́ мати що. Имѣть на себѣ какую либо одежду. А їх матуся вже й сорочку пропила, на хребті тільки спідниця да юпчина. Г. Барв. 483. На хребет заробити що. Заработать себѣ на одежду. Тепер я хоч трохи людям пороблю, хоч на хребет зароблю яку шустелину, хоч буде в чому емірати. Г. Барв. 269. З хребта знімати що. Снимать одежду съ кого. Давай з її хребта усю шусте лину здіймати: і се, каже, наше, і се наше. Г. Барв. 369. 2) Тупой край пилы. Шух. І. 175.