Руїнник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:32, 23 листопада 2015; Oyholikov.pi15 (обговорення • внесок)
Руїнник, -ка, м. Разрушитель. К. ПС. 7. Наслідити руїнника монгола. К. Дз. 80.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. РУЇ́ННИК, а, ч. Те саме, що руйнівни́к. [Вересай:] От з таких Ярчуків і виростають прямі руїнники того, що творить робітничий клас (Мик., І, 1957, 426); В цій постаті [фашистського льотчика] в уяві машиніста втілився конкретний ворог, убивця й руїнник (Донч., VI, 1957, 177).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 897.
Зовнішні посилання
http://ridnamova.org/slovnyk_synonimiv_karavanskogo/page/rujinnyk.16677/
