Стовбур
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 04:12, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Стовбур, -ра, м. 1) Стволъ, стержень растеній. Та в цій вербі верхівя хоч і зелене, а стовбур зовсім у середині згнив. Кобел. у. Щось лізе вверх по стовбуру. Шевч. 30. Вівця гілляки обгризе з будяка, а стовбурі покида. Лебед. у. 2) Неповоротливый, неловкій человѣкъ. 3) Піти у стовбур. Расти въ стволъ; (о людяхъ) толстѣть. Буряк пішов у стовбур.
