Вівчарь

Вівчарь, -ря, м. Пастухъ овецъ. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Роспустив вівчарь вівці та по крутій гірці. Мет. 108. Ум. Вівчарик.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВІВЧА́Р, я, чол. 1. Той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан. Був на селі Вівчар Тарас; Він панових овечок пас (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 78); Ой, по горі, по горі Гонять вівці вівчарі (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 199). 2. Той, хто займається вівчарством.

Орфографічний словник української мови

вівча́р іменник чоловічого роду, істота

Словник синонімів

ВІВЧАР чабан, гайдар, гайдай, ватажник; пор. ПАСТУХ.

Українсько-російський словник

ВІВЧАР овцевод; овчар, чабан, пастух (при стаде овец)

Ілюстрації

іа==