Щиро
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:25, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Щиро, нар. 1) Искренно, по правдѣ. Вона мене молодого щиро полюбила. Мет. Молились щиро козаки. Шевч. 161. 2) Въ соединеніи съ прилагательными усиливаетъ качество или указываетъ на чистоту, безпримѣсность его: щиронародній, (Левиц. Пов. 258), щиропольський, (Левиц. І. 312) и пр. 3) Усердно. Шкодливих горобців та гав він щиро так ганяв, що витоптав всі кавуни і дині. Гліб.
