Богослов

Богослов, -ва, м. 1) Богословъ. Богослов, та не однослов. Ном. 2) Воспитанникъ послѣдняго класса духовной семинаріи. Сим. 175. Один хвилозоф чи й богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. І. 230.

Сучасні словники

Богослов

• БОГОСЛО́В, а, чол.

1. Фахівець з богослов'я. Незважаючи на численні легенди про чудесні події і явища, жоден богослов ніколи не зміг ні обґрунтувати, ні довести їх правильності (Наука і життя, 7, 1958, 41). 2. заст. Учень старшого класу духовної семінарії. — Богослови знають, що в мене не гурт-то грошей, обминають мою хату.. А мої дочки сидять, хоч і гарні (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121).

Богослов'я БОГОСЛО́В’Я, я, с.

• 1. Сукупність церковних учень про бога й догмати релігії. Церковний, релігійний характер середньовічної культури позначився і на розвитку науки. Розвивались.. гуманітарні дисципліни і передусім богослов’я (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 504).
• 2. заст. Назва старшого класу духовної семінарії.

Ілюстрації