Рогатий

Рогатий, -а, -е. 1) Рогатый. Мужик багатий, як віл рогатий. Ном. Чорт рогатий. ЗОЮР. II. 92. 2) Угловатый, съ углами. Хата рогата. Дѣла много въ хатѣ (въ каждомъ углѣ дѣло). Ном. № 10277. Рога́та плахта = Плахта рогатка. Наша пані багата, на їй плахта рогата. Грин. III. 136.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Великий тлумачний словник сучасної української мови (2005р.)

Рогатий, -а, -е, 1. Який має роги, з рогами (у 1 знач.). // у знач. ім. рогатий, -того, ч. Те саме, що чорт. // Уживається у деяких назвах рослин і тварин. Велика рогата худоба. ** Рогаті динозаври - те саме, що цератопси. 2.Який має форму рога (у 1 знач.). // З гострими кінцями, схожими на роги. 3.перен., рідко. Який вражає,дошкуляє; різкий, колючий. 4. розм. Якого зраджує жінка. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РОГА́ТИЙ, а, е.

1. Який має роги, з рогами (у 1 знач.). З-за горба виходила.. маленька постать погонича біля великих рогатих сірих волів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 46); Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу і весело засміявсь, побачивши, як коза кумедно закрутила рогатою та бородатою головою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 130); // у знач. ім. рогатий, того, чол. Те саме, що чорт. [Павло:] А що, згадали рогатого, от він і вскочив у люльку та й почав пшикать!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 387); — Вип'єш зі мною, Панасе? — Краще б з тобою рогаті пили! (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 138); // Уживається у деяких назвах рослин і тварин. В ту віточку, прошмигнувши повз Якова, вчепився рогатий жук (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 4); Найефективнішими з багаторічних трав є тимофіївка і лядвенець рогатий, що мають сильну кореневу систему і дають урожай протягом 4-5 років (Хлібороб України, 12, 1968, 11). ▲ Велика рогата худоба див. великий.

2. Який має форму рога (у 1 знач.). Над Вужачим сходив рогатий місяць (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 240); Сінешні двері були непричинені, а в передпокої на рогатій вішалці висів... кашкет (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 189); // З гострими кінцями, схожими на роги. Як тільки заплющую очі — кімната (вона тільки що стала моєю) раптом щезає: її витісняє фіолетова рогата пляма і пливе на зеленастих хвилях, як велетенська тінь корабля (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 406); Від Каховського гідровузла в різних напрямках крокують за горизонт рогаті опори високовольтних ліній з важкими проводами на сталевих плечах (Комуніст України, 5, 1968, 62).

3. перен., рідко. Який вражає, дошкуляє; різкий, колючий. [Знаменський:] Або добийте мене одним словом, або звеліть жить і щастєм [щастям] наслаждаться! [Олеся:] Навіщо ви такі рогаті слова промовляєте, аж страшно слухати? (Марко Кропивницький, II, 1958, 257); Між іншим говорячи, ще ж і мова у сього українця шорстка та рогата! (Леся Українка, V, 1956, 71).

4. розм. Якого зраджує жінка. — Ти.. дуже радів,.. що життя твоє родинне — суцільний медовий місяць, аж поки тонкогнучкостанна жіночка не зробила тебе рогатим (Петро Колесник, Терен.., 1959, 42).

Ілюстрації