Хор

Хор, -ру, м. Хоръ. Ангельськії вся хори там ся збірают. Чуб. ІІІ. 327.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ХОР, у, чол. 1. Співочий колектив, що разом виконує вокальні твори. Ви, певне, знаєте, що в Полтаву приїздить Микола Віталійович Лисенко з своїм хором? (Панас Мирний, V, 1955, 396); Дванадцять бабів стало серед церкви півкругом..; хор співав партесні співи (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 368); Дарма що це був не професіональний хор, співали-таки гарно (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 402); Життєрадісні коломийки створили учасники хору-ланки з села Малий Березний Великоберезнянського району (Радянська Україна, 2.XII 1973, 1); // Група осіб, що разом співають пісню. Титаренко розпочав високим дзвінким голосом: «Світи, світи, місяцю, гей, гей! Ще й ясна зоря, та гей, гей, гей!» Хор бійців підхопив пісню (Олександр Довженко, I, 1958, 190); Там, в степу, край нивоньки, заводить хор сільських дівчат.. веселі співанки (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 117).

Хор молодих (гучних і т. ін.) голосів — молодий, гучний і т. ін. спів. Зітхнула Ганна. Хіба не могла б і вона зараз бути отам, із молоддю, влилася б і своїм сопрано в хор молодих голосів (Олесь Гончар, Перекоп, 1957, 553); Хор гучних голосів і передзвін близьких і дальніх монастирів та соборів сколихнув серця майже всіх присутніх з такою силою, що багато хто почав плакати від зворушення (Олександр Довженко, I, 1958, 43).

2. перев. мн. Звучання пісні, виконуваної групою співців; звуки групового співу. Під вербами загули співи двох великих гуртів дівчат і парубків. Розлягаються тії хори по хуторі і линуть далеко-далеко, в степ розлогий, перебивають один другого (Леся Українка, III, 1952, 478); // Одночасний спів різних птахів, звуки, що їх видають багато жаб, комах і т. ін. Хор цвіркунів м'яко сюрчав у сухій траві (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 301); Лісові не було кінця-краю. Стоголосий пташиний хор вітав небо і землю (Олесь Донченко, III, 1956, 74); Вгамувалися жаб'ячі хори (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 139). 3. Багатоголосий вокальний музичний твір, а також його виконання. Натхнений чарівною поезією Т. Г. Шевченка, прекрасні романси й хори створив основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко (Мистецтво, 1, 1961, 22); Кожна арія, хор, навіть фраза її [опери «Богдан Хмельницький»] випливає з невичерпного джерела народної музичної творчості (Радянська Україна, 18.II 1951, 3); * Образно. Які драми гримлять на землі революцій, які симфонії й хори бринять у грозяному повітрі (Юрій Яновський, II, 1958, 197). 4. Злагоджене, дружне звучання кількох або багатьох голосів. — Ну як, хлоп'ята? Ростемо? — гукнув з-під черева жниварки піонер вожатий. — Ростемо! Ростемо! — відповів хор дзвінких дитячих голосів (Олесь Донченко, VI, 1957, 41); * Образно. Голос української літератури, мужній і неповторний, дзвінко лунає у загальному хорі визволених народів (Літературна Україна, 6.XI 1970, 3); // Звуки, що зливаються у спільний гомін, гамір. Дико, не своїм голосом, мов орда, заревли всі парубки. — І-гі-гі-гууу!.. — пекельним хором відповіли дівчата, тікаючи від парубків (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 236); Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі (Леся Українка, I, 1951, 308); В раптову тишину вривається бентежний хор, віщуючи весну, її схвильований прихід: курличуть журавлі, біля моста гуркоче лід, скресає на Сулі. Казарок крик з озерних плес долинув із долин... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 309). 5. перен. Велика або певна кількість людей, що дотримується однакових поглядів чи спільно діє. Лікарський хор його [Онєгіна] водно На теплі води шле давно (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 210); // кого, чого. Однакові думки, висловлювання багатьох людей. Приємно і радісно, блукаючи по виставці, відпочивати душею серед яскравих полотен, чуючи захоплений хор зачарованої молоді на святі мистецтва (Олександр Довженко, III, 1960, 102); Убитий [поет]... що тепер ридання, І зайвий хор пустих похвал, І жалюгідні виправдання? (Лєрмонтов, Вибр., перекл. за ред. Рильського, 1951, 57). 6. у знач. присл. хором. У кілька голосів, багатоголосо (про спів). А в Римі свято.. Преторіане [преторіани] і сенат, Жерці і ліктори стоять Круг Капітолія. І хором Співають гімн і курять дим 3 кадил і амфор (Тарас Шевченко, II, 1953, 271); Пісні зібрали студентів; вони почали співати хором (Нечуй-Левицький, III, 1956, 111); Вдивляюсь пильним зором, вслухаюся, як хором на дереві безлистім тихеньким пересвистом співають снігурі... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 222); // Усі разом, одностайно. Раптом зброя заблищала, І гукнуло військо хором: — Ми готові йти до бою! Краще смерть, ніж вічний сором! (Леся Українка, I, 1951, 377); — Та куріть! Димар не затулений, витягне! — запрошували хором жінки, раді й самі послухати цікаву чоловічу розмову (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 477). 7. перен. Велика кількість, безліч осіб, сукупність багатьох предметів. Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам'ять Адоніса, його підземну мандрівку по царству тіней і його воскресіння в постаті Діоніса, оточеного хорами вакханок (Леся Українка, II, 1951, 385); Морозна ніч; у небі ясно; Тече величний хор світил Так гармонійно, так прекрасно... (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 121); * У порівняннях. Весь ясний соняшниковий світ стояв нерухомо, наче хор вродливих дітей, що втупили у височінь свої радісні обличчя (Олександр Довженко, I, 1958, 67). 8. муз. У струнних музичних інструментах — парні, потрійні і т. ін. струни. 9. У старогрецькому театрі — група виконавців, яка спільно вела одну з основних партій вистави (спів, танці, діалог з іншими акторами і т. ін.). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 124.Коментарі (0)