Казати

Казати, -кажу, -жеш, гл. 1) Говорить. Ой казав єсь, присягав єсь: не покину я тебе. Чуб. V. 180. Хоч будуть питати, не буду казати. Нп. Ти казане кажеш, а мій батько під корчмою чув. Посл. Не при нас кажучи. Ном. № 8365. Въ наст. времени вмѣсто обычной формы: кажу, кажеш и пр. въ нѣкот. мѣстностяхъ сокращ.: кау(-ку), каеш, кае(-ка), каемо. А я йому й ку: не бачиш, ку, роззявляко, куди їдеш? Грин. II. 310. Чую я, кае, вчора пани поносять якусь політику. Рудч. Ск. II. 209. Ми усім наготовили, а тепер він один да ще ка’: мало. Рудч. Ск. I. 26. Эта форма въ частномъ употребленія у Квитки. Намалювавши та й кае нам: «Тепер, хлопці, дивітеся, що за кумедия буде?». А ми каемо: «а ну, ну, що тим буде?» Кв. І. 7. (Изд. 1887). Не вам кажучи. Извините за выраженіе. Та тут, не вам кажучи, така хвороба прикинулась: чиряками обкидало всього Казати з уст. Говорить изустно. Каменец. у. 2) Приказывать, велѣть. Казав єси нас пан наказний додому одпускати, а тепер єси наказуєш землянки копати. Рк. Макс. Кажіть мені, панове. само хлопця до себе узяти; я буду й ростити і подушне за його платити. О. 1861. VIII. 17. Скачи, враже, як пан каже. Ном. Обтяв Бог дати, тіко казав заждати. Ном. № 157.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Інститут людини

Словник тлумачний

Передавати словами (думки, почуття тощо); висловлювати, говорити (у 2 знач.). — Та ми се з шляху зблудилися, Галю! — каже козак, всміхаючись (Марко Вовчок, І, 1955, 323); — Піду, — сказав Осел, — хоч що вже буде! Побачимо, чи правду кажуть люди, Що нібито відвага сльози ллє, А в добрий час меди і вина п'є (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 136); Каже мати: — Ну, сідайте, — ой які ж ви молодці! (Павло Тичина, II, 1957, 231);

Розповідати що-небудь. — Не можу швидко заснути, так мені казки кажуть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 247); [Марина:] Ось послухайте сюди: давайте позатуляємо вікна та й будемо казок казати! (Степан Васильченко, III, 1960, 255);

3 ос. мн. Ходять чутки, поголоски; розповідають. Кажуть, що Вісник доходить через цензуру до Москви (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 227); [Дженні:] Там [у Венеції], кажуть, гарно (Леся Українка, III, 1952, 19). До слова кажучи, у знач. вставн. сл. — до речі, у, зв'язку зі сказаним. Таке обмеження сфери творчості не раз підкреслювалось не тільки критикою, але й інтелігентним читачем, який, до слова кажучи, в останні часи значно виріс (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 239); Правду кажучи, у знач. вставн. сл. — уживається на потвердження правдивості сказаного; по суті. Була то, правду кажучи, звичайна крамарська буда, яких безліч в Італії (Леся Українка, III, 1952, 740); Як [то] кажуть, у знач. вставн. сл. — як прийнято говорити. Не плакали друзі. Бо сльози, Як кажуть, Солдати в обози Здають ще до першого бою (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 58).