Себелюб

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Себелюб, -бу, м. Себялюбіе, эгоизмъ. Панує в їх серці себелюбу гріх. К. Дз. 135.

Академічний тлумачний словник

СЕБЕЛЮБ - Себелюбна людина; егоїст. — Який я себелюбець! ..Я марив про працю для народу, про поміч йому.., а скоро зазнав особистого нещастя, — зараз і забув про все! (Борис Грінченко, II, 1963, 59); Себелюбець, хвалько і балакун, він на початку війни почав розповсюджувати афішки, які, на його думку, підносили патріотичний дух москвичів

Український тлумачний словник

Себелюб -а, ч. Людина егоїстичної вдачі.

Іллюстрації

Себелюб.jpg Себелюб1.jpg

Відео

Див. також

Себелюбець