Багатий

Багатий, -а, -е. 1) Богатый, обладающій богатствомъ. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Ном. № 1420. Дурень багатий, так і слово його в-лад! Ном. № 1428. Тяжко-важко нам убогим багатих любити. Мет. 64. Скачи, враже, як пан каже: на те він багатий. Шевч. 10. Багатий на що. Богатый чѣмъ, имѣющій много чего. Він багатий на воли: шість пар має. — Нащо йому доля? Треба закопать: він і так багатий... — Багатий на лати та на дрібні сльози — бодай не втирать. Шевч. 134. Либонь же ти на розум не багатий. АД. І. 170. Багатий на слово. Словоохотливый. Настя така багата на слово, що я не мала часу ніколи й промовити до бабусі. Г. Барв. 224. 2) Богатый, цѣнный. Як виїхав Ревуха на коні гуляти, перевісив через плече сагайдак багатий. КС. 1892. III. 377. 3) Багатий вечір, — та кутя = Багат-вечір. Чуб. ІІІ. 262. ХС. І. 79. Ум. Багатенький.