Дурник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:18, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дурник, -ка, м. Дурачекъ; шутъ. Брат був дурник. Чуб. Пошився у дурники. Ном. № 6245. Яким передражнював бабу так химерно, що всі потішались із його, як із дурника. Левиц. І. 523. Що ти з Мене смієшся та підманюєш, мов дурника якого? Рудч. Ск. II. 131. Ум. Дурничок. Заграй, дудничку, танцюй, дурничку. Ном. № 12519.
