Наїсти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Наїсти, -ся. См. Наїдати, -ся.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НАЇ́СТИ див. наїда́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 96. Наї́сти, ся. См. Наїдати, ся. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 490.

"Словопедія"

НАЇСТИ

наї́сти дієслово доконаного виду НАЇСТИ

наїда́ти / наї́сти че́рево (пу́зо, пи́ку, мо́рду), грубо. Ставати гладким від безтурботного і ситого життя за рахунок інших. — Мій чоловік за вас кров проливав, а ви тут пики наїдаєте (Ю. Мушкетик); — Наїв черево на чужому горі, ще й співає (М. Стельмах); Благально склав (чоловік) руки: — Я бідний хлоп! — Брешеш, таке пузо наїв! (П. Панч); Розчинилися двері, і до нашої камери не зайшов, а влетів якийсь чоловік. — Наволоч! Наїв морду! (Ю. Збанацький).

Ілюстрації

Наїсти.jpg Наїсти1.jpg Наїсти2.jpg