Боз
Боз, -зу, м. = Бузина. Вх. Пч. II. 36. Під бзом сидить нечистий. ЕЗ. V. 246. Від бзу болить голова. ЕЗ. V. 246.
Зміст
Сучасні словники
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Боз, -зу, м. = Бузина. Вх. Пч. II. 36. Під бзом сидить нечистий. ЕЗ. V. 246. Від бзу болить голова. ЕЗ. V. 246.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БОЗ, у, чол., діал. Бузок. — По-моєму, поберіться навесні. Це найкращий час, як усе зачне розцвітатися. Буде боз, будуть уже конвалії, будуть уже лілеї (Ольга Кобилянська, III, 1956, 268); Панна Маня зірвала гілочку бозу, що цвів понад ослоном (Осип Маковей, Вибр., 1954, 34); * У порівняннях. Лице.. було синє, як боз (Іван Франко, III, 1950, 46).
===«Словники України on-line»===боз – іменник чоловічого роду
(бузок) відмінок однина множина називний боз родовий бо́зу давальний бо́зу, бо́зові знахідний боз орудний бо́зом місцевий на/у бо́зі, по бо́зу кличний бо́зе*
РУпедия Этимологический русскоязычный словарь
"Sambucus, бузина", укр. боз, болг. бъз, сербохорв. баз м., база ж., бзова, зова (из *бъзова), словен. bz, род. п. bza, чеш. bez, род. п. bza, польск. bez, род. п. bzu "сирень", в.-луж. boz, н.-луж. bez, baz. Другая ступень вокализма: бузина. Обычно праслав. *bъzъ относят к названию бука: лат. fagus, др.-исл. bok, греч. , дор. "дуб", с которыми также сравнивается курд. buz "вяз", нов.-исл. beyki "бук" (*baukia-); см. Бартоломэ, IF 9, 271; Остхоф, ВВ 29, 249 и сл.; Бернекер 1, 111; Хоопс, Waldb. 126. •• [См. еще Рудницкий, BPTJ, 15, 1956, стр. 127 и сл. – Т.]
