Кобенити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:30, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кобени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Ругать, поносить. Кричав буцім то навіжений і кобенив народ хрещений, як водиться в шинках у нас. Котл. Ен.