Невінчаний

Невінчаний, -а, -е. Невѣнчанный, необвѣнчанный. Це той коваль, що з невінчаною жінкою живе. Лебед. у. НЕВІ́НЧАНИЙ, а, е. Не з'єднаний шлюбом за церковним обрядом; // у знач. ім. невінчані, них, мн. Ті, що не вступили в шлюб за церковним обрядом. Виростають нехрещені Козацькії діти; Кохаються невінчані; Без попа ховають (Тарас Шевченко, I, 1963, 42); // Який одружився без церковного обряду. Тітка Домаха служила там у пана Безобразова робітницею, а потім стала його невінчаною дружиною (Петро Панч, На.. мості, 1965, 20). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 265.

невінчаний — а, е. Не з єднаний шлюбом за церковним обрядом. || у знач. ім. неві/нчані, них, мн. Ті, що не взяли шлюб за церковним обрядом. || Який одружився без церковного обряду … Український тлумачний словник

СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.

невінчаний - прикметник ВІДМІНОК ЧОЛ. РІД ЖІН. РІД СЕР. РІД МНОЖИНА називний невінчаний невінчана невінчане невінчані родовий невінчаного невінчаної невінчаного невінчаних давальний невінчаному невінчаній невінчаному невінчаним знахідний невінчаний,невінчаного невінчану невінчане невінчані, невінчаних орудний невінчаним невінчаною невінчаним невінчаними місцевий невінчаному, невінчанім невінчаній невінчаному, невінчанім невінчаних