Опинка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:32, 14 листопада 2015; Mpbila.uk14 (обговорення • внесок)
Опи́нка, -ки, ж. Родъ шерстяной полосатой плахти или запаски. Гол. Од. 61. Kolb. І. 37. Гол. Од. 82.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОПИ́НКА, и, жін., діал. 1. Плахта, запаска. Сівчучка, що досі стояла неповорушно в чорній сорочці без опилки, поступила один ступінь ближче (Марко Черемшина, Тв., 1960, 57); Високий, стрункий її стан обіймала тісно ткана опинка, підперезана широким поясом (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 26). 2. Фартух. Гнали [робітники] долів [униз] Зеленою улицею за.. еуглярчуком в чорній, як смола, сорочці і в такій же опинці (Іван Франко, V, 1951, 272).
