Дурощі
Дурощі, -щей и -щів, ж. мн. Глупости. Йому все дурощі в голові. Ном. № 10804. З серця чоловіка виходять дурощі. Єв. Мр. VII. 22.
Сучасні словники
[1]
Тлумачення слова у сучасних словниках ДУ́РОЩІ, ів, мн., розм.
1. Нерозумні, безглузді вчинки. — Хлопець ти хороший, кинь дурощі (Іван Микитенко, II, 1957, 470); // Позбавлені розумного змісту думки, слова. — Я вже й сам не тямлю, де в мене тії дурощі беруться, — от наче щось сіпне! (Леся Українка, III, 1952, 367); — Хто міг подумати? Син такого батька, а дивись, які дурощі у нього в голові (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 214). ♦ Вибивати (вибити) дурощі з голови (з кого-небудь) — заставляти кого-небудь позбутися примх, капризів, нерозумних, безглуздих учинків, думок. — Хоч би хто женився на ній та дурощі з голови трохи вибив (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 137); Коли граната вибухнула.. Антоніна почала старанно вибивати дурощі з Василика (Олександр Довженко, I, 1958, 392).
2. у знач. присудк. сл. Не варте уваги. Те, що парубком там трохи дозволяв собі, це дурощі. Тепер він батько (Яків Качура, II, 1958, 21); В думці погодився з Шухновським: це не критика, а дурощі. Але все ж був удар (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 117).
Ілюстрації
|
|
|
