Пень

Пень, -пня, м. Пень. Голий, як пень. Ном. Ой пішов Опанас по горілку для нас, зачепився за пень та й стояв увесь день. Нп. Пнем ста́ти, на пню стати. Упорствовать, заупрямиться. Внучечка як на пню стала: лікаря та й лікаря. МВ. (О. 1862. III. 45). У-пень. До чиста, совершенно. Рубати упень увесь народ. ЗОЮР. І. 120. Ляхів, мостивих панів, упень рубайте. Макс. Та бодай же ти, корчмо... та й упень згоріла. Грин. III. 286. На пні хліб. Хлѣбъ на корню. Посивіти на пні. Состарѣться въ дѣвушкахъ. А що мені з того, що ви всі три посивієте на пні. Левиц. І. 306. 2) При укладкѣ сноповъ въ кладню (см.): каждый изъ четырехъ сноповъ, которые ставятъ въ центрѣ возлѣ остреви. Шух. I. 166. Ум. Пеньок, пеньочок. Стоїть у лісі на пеньку якийсь чоловік, а кругом того пенька вовк так скаче, так скаче, хоче його з’їсти. Рудч. Ск. І. 72. Мати собі на пеньку. Имѣть въ виду. Ольгоп. у.