Ворожити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:33, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ворожити, -жу, -жиш, гл. 1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 233. 2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали. Ном. № 12831.
