Халупник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 07:05, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Халупник, -ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку. ЕЗ. V. 31. Шух. І. 271.
Халупник, -ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку. ЕЗ. V. 31. Шух. І. 271.