Хоругва

Хоругва, -ви, ж. = Корогва. ЕЗ. V. 190.

Сучасні словники

ХОРУГВА́ - и, жін., заст. 1)Корогва. Віють хоругви червоні, наче проблиски пожежі (Іван Франко, XI, 1952, 189); Тут скілько сотень одлічили Аркадських жвавих парубків І в ратники їх назначили; Дали їм в сотники панів. Дали значки їм з хоругвою, Бунчук і бубни з булавою (Іван Котляревський, I, 1952, 209); Розвідка принесла відомості, що в містечку шляхта склала обивательську хоругву.. В хоругві буде з півста чоловік (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 347); Коли доходили до цвинтаря, здалека чути було жалібний спів, а високі червоні хоругви хиталися понад головами громади людей (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 154); Там же складені були хоругви, панікадила, лампади і ще дещо з церковної у тварі (Олекса Стороженко, I, 1957, 257).

2)заст. Шматок червоної тканини, вивішуваний уранці після шлюбної ночі, якщо молода виявлялася незайманою. Біля червоної корогви казились п'яненькі молодиці і стара баба: танцювали, вибивали тропака.

3) церк.- релігійне знамено, яке літургійно використовується в Православній Церкві та Греко-католицькій Церкві під час церковних святкувань та богослужінь.

Складається з ікони Христа, Богородиці чи святого, яка намальована або вишита на прямокутному шматку тканини та підшита бахромою по краях. Нижня частина тканини часто розділена на два або три поля, кожне з яких може закінчуватись китицею. Хоругва прироблена до поперечини, яка кріпиться горизонтально до довгої вертикальної палі. Вінчає хоругву, як правило, хрест. Рідше, хоругви можуть бути виготовлені з металу або вирізані з дерева.

Хоругви повинні переноситися у релігійній процесії — хресній ході. В інший час, як правило, зберігаються в храмі, біля вівтаря.Прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу. Ми увійшли в церковцю.. Двома рядками стоять корогви (Нечуй-Левицький, II, 1956, 401); З відчиненої брами Січової Покровської церкви виходив столітній батюшка з причтом, півчими, корогвами і святою водою.

4)Підрозділ у польсько-литовській армії XVI — XVII ст. та в козацькому війську. Кілька кінних корогов.. раптом повернули знову через річку, до правого берега

5) заст. Прапор. — А корогву принесли? — Ось вона! Є! — обізвався Мажуга і, розгорнувши, підняв

6) іст. Військовий бойовий прапор. Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі. Хвала безсмертним Жовтим Водам, Огням козацьких хоругов!

Ілюстрації

[[1]]

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 131. Михайло Коцюбинський, II, 1955, 81 Яків Качура, Вибр., 1953, 21) Нечуй-Левицький, II, 1956, 401 Олекса Стороженко, I, 1957, 360 Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 295.