Учення

Учення, -ня, с. 1) Ученіе. 2) Наставленіе. Колиб то він.... слухав батькового вчення та пожалкував би моїх слізочок. Кв.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 українська-англійська Словник
3 Ілюстрації
4 Медіа

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, сер.

1. Дія за значенням учити і учитися. Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 103); Товариші часом були не од того, щоб пожартувати з нього, проте мали за вірного товариша, допомагали йому в ученні, приневолювали навіть братись за книжку (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 105); От закінчилося й учення, знову вернулася до дядька Пашка (Гнат Хоткевич, І, 1966, 123); // Заняття з військової справи окремих підрозділів в армії, авіації та флоті. Пообідають [некрути]. Сонце вже повернуло з полудня. Барабан туркоче, знову на учення (Панас Мирний, I, 1949, 222); При стрільбі суворий і натхненний [командир]. Повторяє приказку свою: — Прикро помилятись на ученні, Страшно помилятися в бою... (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 116); Бадьоро, як на солдатському вченні, кинув [Йонька] на плече карабін (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 399).

2. Сукупність теоретичних положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось. Ленінізм — пряме продовження вчення Маркса і Енгельса в нових історичних умовах, новий, вищий етап в розвитку революційної теорії (Комуніст України, 4, 1968, 13); Вчення про будову речовини, в основі якого лежать уявлення про молекули та їх рух, називається молекулярно-кінетичною теорією (Фізика, II, 1957, 17); Своїм вченням Коперник поклав початок розвиткові астрономії на цілком нових основах (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 60); Безсмертне Партії учення — яка це мудрість, глибина! (Павло Тичина, II, 1957, 215); // чиє. Система основних поглядів кого-небудь. Протест мільйонів селян і їх відчай — ось що злилося у вченні Толстого (Ленін, 20, 1971, 36); Не заперечую: тяжко учення Еллади найтонші В вірші покласти латинські і все розповісти достоту (Микола Зеров, Вибр., 1966, 127); // Сукупність основних положень, догматів якої-небудь релігії; віровчення. Християнське вчення.

3. розм. Порада, настанова. Я, глядячи на тебе, частісінько плачу та думаю: коли б то він схаменувся та покинув таке робити, та слухав би батькового вчення (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 421).