Темниця

Темниця, -ці, ж. 1) Темная комната. Шиють шевчики у світлиці, а кравчики у темниці. Нп. Шейк. 2) Темница, тюрьма. Там стояла темниця кам’яная. Що у тій то темниці пробувало сімсот козаків, бідних невольників. АД. І. 230. Лучче було б, мій сину, на волі гуляти, як тепер із темниці в вікно виглядати. Грин. III. 690. Ум. Темничка, темниченька. КС. 1883. VI. 214.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ТЕМНИ́ЦЯ, і, жін., заст., поет. В'язниця. — їв темній темниці Мене, вольного гетьмана, Голодом замучив [цар] (Тарас Шевченко, I, 1963, 248); Темниця без вікон, без дверей. Лицар-в'язень лежить у кутку на соломі (Леся Українка, II, 1951, 185); — І-і-і, — зараз же заголосила баба. — Ой забрано ж його, забрано. Сидить він во темниці сирой [сирій], світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 304); * У порівняннях. — Я за слізоньками світа не бачила, сидячи сама собі у хаті, як у темниці (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 105). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 68.ТЕМНИ́ЦЯ, і, жін., заст., поет. В'язниця. — їв темній темниці Мене, вольного гетьмана, Голодом замучив [цар] (Тарас Шевченко, I, 1963, 248); Темниця без вікон, без дверей. Лицар-в'язень лежить у кутку на соломі (Леся Українка, II, 1951, 185); — І-і-і, — зараз же заголосила баба. — Ой забрано ж його, забрано. Сидить він во темниці сирой [сирій], світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 304); * У порівняннях. — Я за слізоньками світа не бачила, сидячи сама собі у хаті, як у темниці (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 105). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 68. -і, ж., заст., поет. В'язниця.Тлумачний словник української мови

Ілюстрації