Оранка

Оранка, -ки, ж. 1) Паханіе. А що вже в полі на оранці, так дідові старими ногами за наймитом і не поспішитись. Г. Барв. 194. 2) Время паханія. Подольск. г.

Словник української мови

1. Дія за знач. ора́ти. Спільна вигода присилувала їх [Карпа і Лавріна] помагати один одному в оранці і в сівбі,.. і в возовиці (Н.-Лев., II, 1956, 366); Після жнив Іванові возовиця; далі оранка на озимину (Мирний, І, 1949, 209); — Що це ви, Карпе Івановичу, глибину оранки міряєте? (Собко, Нам спокій.., 1959, 30); // Пора, період, коли орють землю. [Передерій:] У хазяйстві це [лучка] важне діло: чи конячку держати, чи корівчину.., а чи в оранку й волам підкинути, то от сінце й є! (Мирний, V, 1955, 124); — Якась розумна голова додумалась тепер, саме перед оранкою, наділяти [землею] (Стельмах, І, 1962, 388).

Словопедія

ОРАНКА в сільському господарстві один із осн. способів обробітку ґрунту, орють плугом (раніше ралом, сохою), відрізаючи шари ріллі, які називають скибами, перевертають та кришать їх, загортають органічні та зелені добрива, знищують бур'яни; о. готує ґрунт до сівби.

Ілюстрації