Яворок
Зміст
Словник Грінченка
Яворок, -рка, яворонько, -ка, м. Ум. отъ явір.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЯВОРО́К, явірка, чол. Зменш.-пестл. до явір. Тільки пісеньку, як вдасться, Я від тебе [пташки] запишу.. Бо я чув, її співала Ти на тому явірку, Під яким колись стояла Чорнобривка у вінку (Павло Усенко, Листя.., 1956, 9).
ЯВОРО́К, явірка́, ч. Зменш.-пестл. до я́вір.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Варто ознайомитися
Явір (Acer pseudoplatanus) — дерево родини кленових з великим п'ятилопатевим листям; до інших назв належать також білий клен, осокір, клен-явір, клен несправжньоплатановий, клен туполистий, клен гірський.
Поширений по всій Європі, Малій Азії. В Україні найчастіше трапляється у Галичині та Закарпатті, на схід від Збруча — рідше.
Із поміж листяних видів дерев явір є фактично деревом-піонером на гірськолісових та субальпійських висотах. Явір належить до видів дерев із широкою екологічною амплітудою та як домішка зустрічається практично на всіх висотних рівнях лісу. Але в деяких масивах Карпат явір утворює чисті насадження. У горах він часто піднімається вище за бука і досягає висоти смереки. Переважно росте у мішаних яворово-букових, яворово-буково-ялицевих тощо лісах на схилах гір (Карпати, Медобори, Гологори, Опілля, Розточчя тощо).
Від назви цього дерева утворено чоловіче ім'я Явір (наразі поширене переважно серед південних слов'ян), різноманітні прізвища, назви населених пунктів (найчастіше на території розселення західних та південних слов'ян, а також в Галичині та Закарпатті).
Явір у літературі та фолькльорі
У міфології
Явір у міфах слов'ян виступає як одне із першодерев (в інших міфах — дуб, груша, яблуня, береза та інші).
У фольклорі
Явір часто фіґурує у різноманітних українських піснях, казках, леґендах.
Явір є символом чоловіка взагалі і молодого парубка зокрема.
Стояння явора над водою, схиляння його, так само як інших дерев, є символом журби, суму.
Явір — символ безсмертя. Тому явір садили на могилах.
Місце під явором зелененьким є звичайним місцем кохання і його наслідку — страти віночка, тобто дівочої цноти.
З іменем явора злучена згадка про кохання, прихильність, особливо ж коли явір є зелененьким.
Тесання яворів є символом пліток, брехні (така символізація властива взагалі паданню, літанню трісок від рубаного дерева: «в лісі дрова рубають, а до села тріски падають»).
Яворина (кущ) символізує дівчину- сиротину, і рубання її, як і рубання калини, ліщини, символізує одруження.
У літературі[ред. • ред. код] Багато українських поетів та письменників використовували образ явора у своїх творах:
Посадили над козаком явір та ялину (Тарас Шевченко);
